Якими є очікування української фармації від євроінтеграції, та на що треба зважати у цьому процесі? Які економічні та кадрові виклики стоять перед аптеками? Що аптечний бізнес очікує від держави та від Укрфармагентства?

На ці та інші теми відбулася бесіда кореспондента незалежного спеціалізованого бізнес-видання The Pharma Media з директоркою ГС «Аптечна професійна асоціація України», кандидатом біологічних наук, Заслуженим працівником фармації України Іриною СУВОРОВОЮ.

Які очікування АПАУ від створення нового регулятора (УФА)? Що вбачаєте прогресивним в запропонованій моделі, а що проблемним?

Без сумнівів, прогресивним є рух до європейської моделі. Тому передусім очікуємо меншої регуляторної хаотичності та більше зрозумілих, стабільних і передбачуваних норм для всіх учасників ринку, де разом із повноваженнями регулятора буде визначено чіткі обсяги відповідальності.

Як ставиться АПАУ до механізмів функціонування Укрфармагентства, зокрема до запропонованого механізму фінансування?

Хочеться вірити, що створення Укрфармагентства це не зміна вивіски, а можливість побудувати сучасний регулятор європейського зразка. АПАУ підтримує цю ідею. Водночас успіх реформи визначатиме саме нова якість державного регулювання — незалежність, об’єктивність і передбачуваність рішень.

Ці ж принципи мають бути закладені й у систему фінансування регулятора. Вона повинна забезпечувати його спроможність якісно виконувати свої функції, але водночас не створювати стимулів до збільшення кількості платних адміністративних процедур.

Вважаємо, що регулятор є не лише органом контролю, а й виступає партнером, який гарантує безпеку пацієнта та прозорі й однакові правила для всіх учасників фармацевтичного ринку.

Український аптечний сектор нині працює в критичному безпрецедентному регуляторному навантаженні — постійно змінюються ліцензійні умови, правила ціноутворення та запроваджуються нові вимоги до ведення діяльності. За таких обставин будь-які додаткові обов’язкові платежі автоматично стають додатковими операційними витратами бізнесу. Особливо зважаючи на те, що економічні можливості аптек сьогодні суттєво обмежені державним регулюванням націнок.

Тому ключове бачення учасників АПАУ — економічно спроможний, професійний та незалежний регулятор, фінансування якого є прогнозованим і обґрунтованим, та не створює надмірного фінансового навантаження на учасників ринку і, зрештою, не спричиняє ризиків для зниження доступності лікарських засобів для пацієнтів.

Як АПАУ оцінює терміни уніфікації українського фармринку з європейським?

Ми не ставимо питання у форматі «скільки часу це займе». Для нас важливіше, наскільки якісно відбуватиметься ця уніфікація. На нашу думку Україна має рухатися до європейських правил комплесно: імплементувати потрібно не лише окремі стандарти чи вимоги, а й логіку європейської фармацевтичної системи. У такій системі аптека є частиною охорони здоров’я, де фармацевтична допомога має свою цінність, де оплачується фармацевтична послуга, а держава враховує економічну спроможність аптечної інфраструктури при встановленні регуляторних вимог.

Саме тому для аптечних закладів найгіршим сценарієм може бути механічне впровадження європейських норм без європейських механізмів підтримки та належного фінансування професійної роботи фармацевтів.

Тому швидкість уніфікації має визначатися не формальними дедлайнами, а готовністю держави та ринку одночасно переходити до європейських стандартів, правил і механізмів їх економічного забезпечення.

Які можливості та які ризики для учасників ринку бачите в цьому процесі?

Передусім, євроінтеграція — це зміна філософії фармацевтичного регулювання. Для українського ринку це імплементація європейських стандартів якості та сучасних професійних практик, нові можливості для інвестицій та розвитку фармацевтичної інфраструктури. І, що не менш важливо, — посилення довіри пацієнтів та міжнародних партнерів до українського фармацевтичного сектору.

На сьогодні аптечні заклади — це не слабка ланка, яку потрібно просто «підтягнути» до європейських стандартів. Це спроможна і стійка частина системи охорони здоров’я, яка має власний унікальний досвід, зокрема досвід роботи в умовах кризи. І цей досвід також може бути корисним для європейської фармацевтичної спільноти.

Але разом із можливостями бачимо і ризики. Найбільший — формально перенести європейські вимоги в українське законодавство, не перенісши європейські підходи до їх реалізації, запровадити нові обов’язки, процедури та стандарти, але не створити економічних і організаційних умов для їх виконання. Європейська інтеграція не повинна перетворитися на «європейські вимоги по-українськи».

Чуємо що питання кадрового дефіциту фармацевтів залишається актуальним. Що на вашу думку робиться позитивного у плані його вирішення, а що потребує інших підходів, яких саме? Скільки, за вашими даними, не вистачає фармацевтів в Україні? Враховуючи обсяги підготовки фармацевтів попередніх років їх не вистачає бо професія не популярна, чи настільки суттєво зросла кількість аптек?

Наразі ми можемо говорити про дефіцит у певних регіонах, особливо в громадах, наближених до зони бойових дій та сільській місцевості, але не про єдину цифру для всієї країни. За даними дашборду НСЗУ, сьогодні в аптечному секторі задіяні близько 40 тисяч фармацевтичних працівників, які щодня першими комунікують із споживачами та надають їм необхідну фармацевтичну допомогу, попри війну, втому, обстріли, руйнування аптек, міграцію людей.

Якщо ми хочемо залучити молодих спеціалістів і втримати тих, хто вже працює, професія повинна мати не лише високі вимоги, а й відповідний рівень професійного визнання.

Зі свого боку, АПАУ разом з МОЗ, МОН науковцями та учасниками аптечного бізнесу здійснили низку напрацювань та впроваджень для оптимізації вступної кампанії за фармацевтичним напрямом. І наразі це вже віднайшло свій прояв у вигляді зростання показників зацікавленості молоді до фармацевтичної професії порівняно з минулими роками. Це є гарним результатом спільної взаємодії у складний для країни час. Маю сподівання, що така позитивна тенденція буде продовжуватись і надалі.

Що АПАУ пропонує для підвищення престижу фармацевта, і від чого цей престиж залежить? Дехто вважає, що цей «вантаж» лежить на роботодавцях, які вимагають від фармацевтів не професійних навичок, а касових доходів й підпорядковують усе цьому принципу.

Слід наголосити, що престиж професії не можна сформувати штучно. Він є результатом спільних зусиль держави, професійної спільноти, закладів освіти та роботодавців. Важливе значення має і те, як законодавство визначає роль фармацевта та аптеки в системі охорони здоров’я, адже це безпосередньо впливає на суспільне сприйняття професії.

Асоціація послідовно працює над посиленням професійної ролі фармацевта. Зокрема, спільно з Всеукраїнською фармацевтичною палатою та за інформаційної підтримки FIP було розроблено національний стандарт «Належна аптечна практика», який ґрунтується на міжнародних підходах та визначає сучасні професійні принципи діяльності аптечних закладів. Документ подано до МОЗ України для подальшого опрацювання.

Також АПАУ виступає за визнання фармацевтичної допомоги як складової системи охорони здоров’я. Це створить умови для повнішого використання професійних компетентностей фармацевта та чіткого визначення його ролі у забезпеченні пацієнта необхідною допомогою що, на нашу думку, є однією з передумов підвищення престижу професії.

Повну версію інтерв'ю з Іриною Суворовою дивіться тут >>>>>